Як зберегти контакт з дитиною, допомагаючи їй в навчанні в період карантину?

Весь світ опинився в непростій ситуації. Багато різної інформації може провокувати людину до внутрішнього напруження і паніки. Від цього страждає наша імунна система, наш тривожний стан передається дітям.

У кожного з нас є свій домінуючий фактор (або стресор), який викликає найбільше напруження:

- для когось - це страх заразитися та захворіти;

- для когось - це розлука з близькими;

- для когось - це зміна звичного ритму життя та інше.

     Як психолог, я бачу ще два стресори, які стосуються родин з дітьми шкільного віку.

Перша задача полягає в тому, що багато родин потрапили в незвичну для себе інтенсивність, з якою вони вимушені проводити майже 24 години разом зі своїми дітьми. З одного боку, це чудова можливість зблизитися, пізнати одне одного та отримати заряд любові та піклування, а з іншого - це може втомити та призвести до сварок та конфліктів.

Друга задача може полягати в тому, що багато хто з Вас на час карантину опинився в ролі репетиторів для своєї дитини. Для збереження гармонійних сімейних стосунків – це не є нормою, адже роль ТАТА та МАМИ значно відрізняються від ролі ВЧИТЕЛЯ.

• ПЕРЕВІРЯЙТЕ завдання дитини, як батьки, а не як вчителі!

Наприклад, Ви продиктували дитині диктант з української мови. Вчителі рахують кількість помилок і ставлять оцінку. Батьки ж рахують кількість правильно написаних слів і радіють кожного разу, коли їх стає більше!

• Дуже важливо допомогти дітям зберегти мотивацію, використовуючи зворотній зв'язок. Правильно поєднувати схвалення з конструктивною критикою. Ефективним є метод "Сендвіча". Розпочніть з доброго, потім вкажіть, що можна покращити, зосередившись на головному. Будьте конкретними: нікому не цікаво вислуховувати довгий список недоліків. В кінці знову потрібно поговорити про хороше, щоб завершити розмову на позитивній, оптимістичній ноті.

"Сендвіч" зворотнього зв'язку. Навіть якщо робота потребує багато виправлень, батькам слід похвалити дитину за сумлінність та виконання.